ДУБУВА́ТИЙ, а, е.
1. розм. Те саме, що дубоголовий. — Записано його в Орську [фортецю], де батальйоном командує майор Мешков, людина надзвичайно обмежена і дубувата (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 83).
2. Твердуватий, з товстою твердою шкірою. Молокан.. не зовсім долюблював дубуваті узбецькі дині (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 340).