в означеннях
Тлумачення, значення слова «дудочка»:

ДУ́ДОЧКА, и, жін.

1. Зменш.-пестл. до дудка 1, 2, 4. Вийшла дівчинка Марійка, Дудочку дістала Та й заграла коломийки — Аж весело стало! (Ігор Муратов, Широка дорога, 1950, 70); Іван показав йому свої ходаки, вузькі дудочки полотняних штанів (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 15).

2. Згорток чого-небудь у вигляді трубки. Русевич чемно взяв з рук Каргата згорнуті дудочкою аркуші ватмана (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 308); Майстри почали хвалитися своєю силою: один зав'язував узлом і розв'язував залізну коцюбу, другий скручував у дудочку срібний німецький талер (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 174).

3. Український сюжетний танець, що виконується в швидкому темпі. Тут інші журавля скакали, А хто од дудочки потів (Іван Котляревський, I, 1952, 77); Широко розповсюджені [на Дніпропетровщині].. побутові танці, зокрема такі, як «Метелиця», «Козачок».. та сюжетні танці — «Швець», «Коваль», «Гончар», «Дудочка» (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 85);
//  Мелодія, під яку виконується цей танець.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 432.

Коментарі (0)