ДУДОНІТИ, ню, ни́ш, недок. Підсил. до дудніти. Десь і сьогодні біля Вербки дудоніли кулемети, і коні без вершників забігали аж в березівські ліси (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 253); Чиїсь кроки дудонять у другому кінці коридора (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 196).