ДУ́МАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до думати 1. Наш думаючий мозок, що ж він інше, як не зв'язок тих же атомів? (Іван Франко, II, 1950, 339); Художній смак думаючих, діючих, працюючих людей вводить глибину думки, рівень узагальнень життєвих явищ в критерій художності (Шамота, Талант і народ, 1958, 41).