в означеннях
Тлумачення, значення слова «думка»:

ДУ́МКА, и, жін.

1. Те, що з'явилося в результаті міркування, продукт мислення. І свої думки, і його солодкі слова склались в її серці, як сплетені квітки в віночку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 340); Перша його думка була побачити Настю та дізнатись від неї, що се таке сталося (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 24);
//  Припущення, передбачення. — Ні, брати! — відповів їм Микула, якого злякала сама думка про те, що вони, сини старійшини, підуть.. до князя (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 25); Вустимкові стає страшно від думки, що туди [в глинище] можна впасти (Іван Багмут, Опов., 1959, 11);
//  Намір, замисел, задум. Спитай [Галочку] об чім-небудь, зараз зирк з-під своїх війок — вже й догадалася, з якою думкою питають її, вже такий і одвіт дасть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 316); В пана була думка й справді оддати Джерю й Кавуна в москалі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 191);
//  Знання в якій-небудь галузі. На «Запоріжсталі» особливо виразно показала свою творчу дозрілість радянська інженерна думка (Літературна газета, 1.I 1948, 2).
Доходити (дійти) [до] думки див. доходити; Думкою багатіти — потішати себе намірами, задумами. Розумний б'є на те, що справді в нього є, А дурень думкою, як кажуть, багатіє (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 171); Думки забігають наперед див. забігати; Думкою забігати наперед див. забігати; Думка западала (запала, приходила, прийшла, лізла, влізла і т. ін.) — думка з'являлася, виникала. Якщо вам западала у голову така думка, то геть женіть її від себе (Панас Мирний, V, 1955, 385); — А що, як поїхати в «Зорю»? — прийшла йому в голову раптова думка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 99); Ця думка припливла йому до голови під час обіду (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 63); Задня думка див. задній; Залітати (залетіти) в думках (думкою, думками) див. залітати 1; Зводити (звести) докупи думки див. зводити; Зв'язувати (зв'язати) докупи (в одне ціле) думки див. зв'язувати; Казати (говорити і т. ін.) собі на (в) думці (думках) — міркувати, думати. Поглядаючи на своє зібрання, казала [відьма] собі на думці: — Є усяке; не піду до людей позичати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 189); Я був невимовно щасливий і в думці собі говорив: ага! ага! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 255); На мою (його, вашу і т. ін.) думку; По моїй (його, вашій і т. ін.) думці, у знач. вставн. сл. — указують, кому належить думка. Сьогодні мав цілу баталію з редактором.. На його думку, стаття написана нецензурно (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 168); Від сього, по моїй думці, багато залежить, як має обернутися справа (Леся Українка, V, 1956, 21); На думку Федоренка, до ворожої застави лишилося яких-небудь півтораста кроків (Яків Качура, Вибр., 1953, 382).

2. Відображення об'єктивної дійсності в поняттях, судженнях, висновках; процес мислення. Думка її уперто працювала в одному напрямку: вона пригадувала все, що чула в дитячих літах про відьом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 279); Геніальна думка Леніна напружено працювала над всією сукупністю найскладніших питань нової історичної епохи — епохи імперіалізму (Ленін, Коротка біографія, 1955, 142); Франко — поет боротьби і труда, поет глибокої думки і невтомної пристрасті (Максим Рильський, III, 1956, 111).
Викинути з думки; Покинути думку — перестати думати про кого-, що-небудь, забути кого-, що-небудь. Літ, може, п'ятнадцять, як пішов [Остап] на Дін. Уже його й з ревізії викинули, не тільки з думки (Панас Мирний, II, 1954, 38); Треба було покинути думку про якесь справжнє діло серед свого люду, у рідній країні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 223); Мати (є, було) на думці — думати про кого-, що-небудь. Ще за панської Польщі Євстафій мав собі на думці: Касіян Скиба — комуніст, бо хоче людям добра... (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 10); Хима знала, чого сумує старий, що в нього на думці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 90); Не йде на думку — не хочеться думати, згадувати про кого-, що-небудь. Не їла [Ївга] з самого ранку нічогісінько.. Нічого й на думку не йде! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 273); Не мати (не було) на (в) думці — не думати про що-небудь, не допускати чогось, не мати наміру що-небудь робити. Вона ніколи і в думці не мала почути таке від сина (Панас Мирний, I, 1954, 158); В той день Ерік і на думці не мав, що незабаром Олесь стане найближчим його другом (Петро Панч, Ерік.., 1950, 6); Не сходити (не виходити, не йти і т. ін.) з думки — весь час думати, не забувати про кого-, що-небудь. Мені з думки не сходить Оксана з її істерією (Леся Українка, V, 1956, 414); Дівчина в його з думки не йшла (Марко Вовчок, I, 1955, 351); Спадати (спасти, западати, запасти, приходити, прийти, спливати, спливти, навертатися, навернутися і т. ін.) на думку кому — починати думати про кого-, що-небудь. Став [солдат], озирнувся, щось спало на думку, і зник за горою (Олександр Довженко, I, 1958, 35); А він [Дмитро] і приходить на думку [Марті] точнісінько таким, як з Варивоном приходив (Михайло Стельмах, II, 1962, 342); Тільки й думки (на думці) — постійно думати про кого-, що-небудь. Сказано, як молоде, то й гадок не має; тільки й думки, як би погулять весело (Марко Вовчок, I, 1955, 21); Спокійно живе [графиня] серед панських вигод, їй тільки й на думці пишнота (Леся Українка, I, 1951, 439); Узяти на думку — почати думати. Він зараз узяв на думку, як би то йому свого сотника зовсім з'їсти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 188).

3. Те, чим заповнена свідомість. У мене одна думка: як би нам нашу красну мову так високо підняти, як підняв її Шевченко у пісні (Панас Мирний, V, 1955, 362); Капітан ішов і йшов, не зупиняючися, все занятий своїми думками (Іван Франко, VI, 1951, 413).

4. тільки мн. Система переконань, поглядів, уявлень. Повної ідентичності в думках і почуттях двох дорослих і під різними впливами вихованих людей, я пересвідчена, не може бути (Леся Українка, V, 1956, 344); Під час перебування гвінейської урядової делегації в Радянському Союзі відбувся обмін думками в різних питаннях радянсько-гвінейських відносин (Радянська Україна, 27.VIII 1959, 1).
 Громадська думка — погляди широкої громадськості на що-небудь. [Вася:] Ми настоюємо, щоб у цьому питанні була зважена громадська думка інституту (Іван Микитенко, I, 1957, 357).

5. Українська і польська народна пісня (лірична або епічна), часто журливого характеру. Раз у неділю після обіду вийшов [дід] у садок і каже мені: — Хочеш, Орисю, я тебе навчу пісень і думок? (Олекса Стороженко, I, 1957, 101); Він почав коломийкою, далі перейшов на тужливу думку (Іван Франко, VIII, 1952, 33);
//  Назва окремих розділів (частин) лірико-оповідального, музично-сценічного або інструментального твору;
//  Назва деяких самостійних вокальних або інструментальних творів. Ватя одчинила піаніно, сіла й почала награвати українські думки Завадського (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 114).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 435.

Коментарі (0)