в означеннях
Тлумачення, значення слова «дур»:

ДУР, у, чол., розм.

1. Безглузді примхи, капризи. Збирався з Борисенком іти у ліс. Сестра як дурна розревлась та й не пустила, як жінка. От дур жіночий!.. (Панас Мирний, V, 1955, 327).
 Вибивати (вибити) [з голови (з тебе, з нього і т. ін.)] дур — заставляти кого-небудь позбутися примх, капризів. — Виб'ємо з тебе дур! — крекнув Кузьменко і, ковтнувши міцної горілки, взявся за канчук (Зінаїда Тулуб, Людолови, 1,1957, 235); Викидати (викинути) дур з голови — ставати розсудливим, розважливим; опам'ятовуватися. [Виборний:] Викинь лиш дур з голови (Іван Котляревський, II, 1953, 23); Дур заходить у голову кому — хто-небудь відхиляється від норм поведінки, робить необдумані, безглузді вчинки. Через тиждень-другий йому знову заходив дур у голову (Іван Сенченко, Опов., 1959, 4); Спав [увесь] дур з кого — хто-небудь став нормально себе поводити. Як тільки я зостався сам, переможцем, — з мене відразу спав увесь дур (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 11).

2. Весела витівка, пустощі. Це повторювання одного слова, цей сміх бриніли так, немов її тішив оцей нешкідливий дитячий дур (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 163).

3. Затьмарення свідомості, запаморочення. До дуру всі тоді пили (Іван Котляревський, I, 1952, 74).
 З дуру: а) від затьмарення свідомості, від запаморочення. І таку вже мав [п'яниця] натуру: ..Чи кінчив, чи починав, То все щиро, а не з дуру Ім'я боже споминав (Іван Франко, X, 1954, 393); б) не обдумавши серйозно, не зваживши всіх обставин.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 437.

Коментарі (0)