ДУРНИ́Й, а, е.
1. Розумово обмежений, тупий; не
розумний; протилежне розумний. Був собі дід та
баба, а в них було три сини: два розумних, а третій
дурний (Українські народні казки, 1951, 264); — Але ж ні! —
промовив дід раптом, ніби прокинувшись. — Я не дурний,
і розуму мені не позичать у людей (Нечуй-Левицький, I, 1956,
56);
// у знач. ім. дурний, ного, чол.; дурна, ної, жін.
Розумово обмежена, тупа людина. П'яний та дурний —
рідні брати (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 209); — Що з дурного
візьмеш! — потім, кривлячись, невдоволено згадував
Плачинда про цей випадок (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 105);
* У порівняннях. А я сиджу, мов дурна, не можна мені за
нею і словом похопитись (Нечуй-Левицький, II, 1956, 10);
// розм.
Некмітливий, недогадливий, непередбачливий. Коли б
швидше знайти Остапа, вона тоді знов подасться на
розвідки, тільки не буде такою дурною, не забуде
значити дорогу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 361); Діденко.. між
ділом звертається до молодиці, яка під час атаки не
рухнула з місця: — Чого ж ти, дурна бабо, стояла, як пень?!
(Юрій Яновський, I, 1958, 290);
// розм. Нетямущий,
недосвідчений, наївний (перев. про молодих людей і
молодих істот). А молодша невістка дурна ще, недавно
пішла заміж, не зна, щодо чого (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 238);
— Ну, навіщо його бити?.. Воно ж дурне... Хіба ж
воно розуміє? (Іван Багмут, Опов., 1959, 15);
// Уживається як
лайливе слово. — Дурна! — гримає на неї
роздратований Макар Іванович (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 168); — Чого
пристали, дурні? — деренькотів він зляканим голосом
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 186).
Дурна голова; Дурний розум; Дурне серце і т. ін.,
евф. — розумова обмеженість, тупість, некмітливість,
непередбачливість. Їй любо, одрадно було, що син
покорився, що він побачив, якого лиха наробив собі через
свою дурну голову (Панас Мирний, II, 1954, 213); І жду її
[волі], і виглядаю, Дурний свій розум проклинаю, що
дався дурням одурить, В калюжі волю утопить (Тарас Шевченко,
I, 1951, 393); — Не послухала я матерньої мови,
послухала я свого дурного серця, то тепер і гибію й мучуся
(Панас Мирний, I, 1954, 60); З дурного розуму — не тямлячи
добре чого-небудь через недосвідченість. — Вийшла я з
дурного розуму за безземельного (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 30);
Нема дурних — хто-небудь не такий наївний,
некмітливий, непередбачливий, як про нього думають. — І пускай,
бо сам вирвусь! — гукнув Барило. — Нема дурних!
Досить з мене й тих буряків, що вночі нечистий поплутав
(Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 254);
2. Який виражає розумову обмеженість, тупість. Білі ярки, збившись у холодок під смереку, дивились дурними очима (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 312).
3. розм. Позбавлений розумного змісту;
беззмістовний. Од дурних розмов, вина.. і кави розболілася
голова (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 154); Наша вчителька Ганна
Семенівна завжди каже: — Феня Кравченко, не
подавай дурних запитань у класі! (Юрій Яновський, I, 1958, 266);
Давид, насвистуючи якусь дурну пісеньку, забирає
від коней опалку з оброком (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 113);
// у знач. ім. дурне, ного, сер. Щось позбавлене
розумного змісту. — Годі про дурне, діду, базікати, даремно
час гаяти! — одказала, повертаючись, Марина
(Панас Мирний, IV, 1955, 258);
// Уживається для вираження
незадоволення, досади, негативного ставлення до
чого-небудь. Якась дурна делікатність причепиться часом
і не можеш одмовитися зробити те, що не по
душі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 152); — Ну, хіба ж так
можна, Іване?.. Ну, наговорив дурниць. Так через мій
дурний язик руйнувати дружбу, скріплену кров'ю?..
(Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 257).
Дурні гроші — гроші, що дістаються даром. Ксьондз,
то в ксьондз, йому до кишені дурні гроші самі
сиплються (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 56); Дурні надії — надії,
що не збуваються. Зразу ясно стало йому, що
справді фабрики не буде, що то дурні надії (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 22).
4. розм. Який має негативний зміст; осудний. Коли про чоловіка пройде дурної слави хоч капелька, то вже і через цілий вік її не збудеш (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 342).