в означеннях
Тлумачення, значення слова «душа»:

ДУША́, і, жін.

1. Внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. Чужа душа — темний ліс (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 265); Оксані стало на душі трошки веселіше (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 458); В дитячій душі Франка зродилась вічна вражда проти усякої неволі та тиранства (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 27);
//  За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини. [Маруся:] Тіло вмре, а душа ніколи не вмирає (Панас Мирний, V, 1955, 95); Вони [релігія й ідеалізм] розглядають її [людину] як істоту, що складається з двох відокремлених і прямо протилежних начал: плоті і душі (Наука і життя, 8, 1959, 45);  * Образно. У вірша є жива душа і тіло, Своє обличчя, навіть певна стать (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 182);  * У порівняннях. — Добре тобі казати, як у тебе повна хата дівок, а у мене одна, як душа (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 14).
Відводити (відвести, одводити, одвести) душу: а) ділитися своїми переживаннями, думками. Хотілося [Рідкодубові] з ким-небудь одвести душу, поговорити по-товариському, порадитись (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 196); б) задовольняти яке-небудь сильне бажання. Коломієць був завзятий курець, і Ярошенко відводив душу, посмоктуючи свою люлечку (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 64); Хотілося вхопити отут у темряві горло ворога й мовчки, щоб не заважали свідки, відвести душу (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 539); Віддавати (віддати) богові (богу) душу див. віддавати.

2. Сукупність рис, якостей, властивих певній особі. Доброї душі дівчина, а от з пантелику збилася та й гине (Панас Мирний, V, 1955, 211); Гончар сильний в повісті «Земля гуде» любовним, поетичним, проникливим зображенням хороших, красивих душею радянських людей (Про багатство літератури, 1959, 184);
//  Людина як носій тих чи інших рис, якостей. На грудях [мерця] тихо бряжчали мідяні гроші, скинуті добрими душами на перевіз (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 355); Командир Матте.. підійшов до [вбитих] розвідників. Нічого не відбилось на його обличчі. Це була залізна душа (Юрій Яновський, I, 1958, 115);
//  Почуття, натхнення, енергія. Сей же, як до чого став, — і очей не зведе, і думки ні на що не зверне, — уся душа його в роботі (Марко Вовчок, I, 1955, 275); Скільки душі вклав Тарас у цю справу (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 334);
//  Про людину з прекрасними рисами характеру. — А як дізнається капітан? — запитав Тюрін. — Це ж обман командира!.. — ..Він — душа-чоловік! — заспокоїв Григорій (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 37).
Вкладати (вкласти) душу див. вкладати; Зворушувати (зворушити) душу див. зворушувати.

3. розм. Про людину (найчастіше при визначенні кількості). За комірне й харчування будемо платити йому за добу з душі.. по п'ять карбованців (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 43); По виробництву чавуну, сталі, прокату і залізної руди на душу населення наша республіка вже випередила всі європейські капіталістичні країни (Наука і життя, 12, 1957, 2).
Ревізька душа, іст. — особа, занесена в список для нарахування подушної податі. Казна наділила казенним селянам по п'ять десятин на ревізьку душу, а пан віддав тільки три з половиною (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 206).
Заяча душа — боязка, полохлива людина. Нічого, крім презирства, в неї до цих паненят нема, всі вони заячі душі (Яків Качура, II, 1958, 33); Ні (й) душі — абсолютно нікого; пусто. Зв'язковий.. підвівся й поглянув навкруги. Ніде ні душі, майдан порожній (Юрій Яновський, IV, 1959, 174); Одни́м-одна (сама) душею — без нікого, абсолютно одна. Задумалась.., як вона сама собі, одним-одна душею, буде повертаться у такому великому городі меж [між] панами (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 281); Занедужала Галя... Лежала собі сама душею (Марко Вовчок, I, 1955, 154); Проклята (чортова, іродова, анахтемська і т. ін.) душа — лайливі вирази. Він стискував зуби. — Прокляті душі!.. на вас трохи такої муки, трохи каторги... (Панас Мирний, II, 1954, 199); — Дійсно, стоять [німці]. От, чортові душі, — махають зупинитися (Юрій Яновський, I, 1958, 280); Стояти над душею — надокучати присутністю, невідступним переслідуванням і т. ін. Тут же вона.. зітхнула — одійшла; ніхто над її душею не стояв (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 123); Чорнильна душа: а) (заст., жарт.) канцелярський чиновник, працівник канцелярії. [Ковшик:] Де мій секретар? Де мій бюрократ? (Побачила в саду Кандибу.) Іди сюди, чорнильна твоя душа... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 207); б) (у кого, зневажл.) той, хто виявляє інтерес лише до канцелярських, бюрократичних справ. І тим, в кого зачерствіла Чорнильна душа, Хлюпни, поете, піснею І шумом комиша (Любов Забашта, Калин. кетяг, 1956, 7).

4. перен., чого. Саме основне в чому-небудь, суть чогось;
//  Центральна фігура чого-небудь. Він сидів між господинею й господарем як сам не свій,.. без того дотепу, який робив його звичайно душею товариства (Іван Франко, VII, 1951, 340); Душею фільму [«Щорс»], сповненого революційного вогню і пристрасті, є український народ, що бореться (Українське радянське кіномистецтво, II, 1959, 136).

5. розм. Заглибина в нижній передній частині шиї. Вирядиться [Маруся] у баєву червону юпку, застебнеться під саму душу, щоб нічогісінько не видно було (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 26); Довге намисто червоніло на довгій шиї, на душі блищав великий срібний дукач (Панас Мирний, III, 1954, 176).
Без душі, заст.: а) дуже сильно, до нестями. [Виборний:] Наталка без душі його любить, через його всім женихам одказує. (Іван Котляревський, II, 1953, 14); б) мертвий. Зразу ж біля діброви побачив Микула трьох турків на землі: два з них лежали вже без душі, один ще стогнав (Осип Маковей, Вибр., 1956, 568); Брати за душу див. брати; В душі похолонуло (похололо) у кого — сильне хвилювання, страх охопили кого-небудь. Як сказала вона це — в мене в душі похололо (Нечуй-Левицький, III, 1956, 267); Віддавати (віддати) душу (життя) за кого — що див. віддавати; Віддавати (віддати) душу (серце) кому див. віддавати; Від (од) [усієї] душі — щиро. — Дуже мене тішить од душі.., що Ви вже сидите.. і краще себе почуваєте (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 447); Влазити (влізти) в душу див. влазити; В одну душу — настійливо, наполегливо. — Там твоя дівчинка вимагає, — згадує хазяйка, — в одну душу попали їй одежу, в якій ви прибули! (Юрій Яновський, IV, 1959, 210); До глибини душі див. глибина; [Не] до (по) душі — [не] подобатися. Якась дурна делікатність причепиться часом і не можеш одмовитися зробити те, що не по душі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 152); Ярославі переїзди й мандрівки були дуже по душі (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 164); До (по) душі припадати (припасти, прийти, прийти́ся і т. ін.) — подобатися. — Раз чув, як ти комусь читала вголос мою повість.. — так можна читати тільки те, що до душі припадає (Леся Українка, III, 1952, 688); Комплексне змагання припало до душі людям (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 336); Душа в душу: а) у повній згоді, дружно. [Степан:] Ким я був у колгоспі? Про мене йшла слава і жили з тобою душа в душу, а тепер, виходить, ти наді мною начальство (Олександр Корнійчук, II, 1955, 117); б) відверто, щиро. Під час практичних занять десь в степу чи на дослідних ділянках можна було поговорити [з учителями] про все одверто, душа в душу (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 53); Душу вивертати див. вивертати; Душею і тілом — повністю, цілком. Душею і тілом був [Глухенький] відданий артілі (Олесь Гончар, Новели, 1954, 139); Душею наложити (накласти) — загинути, умерти. — А тепер ще плентайся до Ґудзя!.. — сердився Грицько. — Душею наложиш через їх, проклятих!.. (Панас Мирний, III, 1954, 13); Душа не лежить до кого — чого — немає прихильності до кого-, чого-небудь; не подобається хто-, що-небудь. — У Валентини до цього душа не лежить, — без найменшого жалю в голосі промовив Федір (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 141); Душа не на місці — охопило почуття тривоги, сильного занепокоєння. Іде Федір за паном у двері — серце тремтить, душа не на місці (Панас Мирний, IV, 1955, 225); Душі не чути в кому — дуже любити, жаліти кого-небудь. Уляна душі в йому не чула, куди сама йшла і його за собою вела (Панас Мирний, I, 1954, 300); Душу проквасити див. проквасити; Душу рве (огортає, облягає, гнітить і т. ін.) — хто-небудь дуже переживає; кого-небудь охоплюють сильні почуття туги, пудьги, тривоги і т. ін. І вдень мені в очах стоїть той гість дивний, А душу рве й гнітить пескінчена розмова... (Леся Українка, I, 1951, 124); Чується туга невимовна, та туга, що огортає самотню душу серед пустині німої... (Панас Мирний, III, 1954, 196); Душа [аж] у п'ятах (у п'ятках); Душа у (під) п'яти ховається (заглядає і т. ін.) — страшно кому-небудь, лякається раптом хтось. Як замахнеться було мати, так у мене душа аж у п'ятах (Остап Вишня, I, 1956, 8); Раз канчуком вчеше [пан] — до печінки дійме, а голосом крикне — душа з ляку аж.. під п'яти ховається (Панас Мирний, IV, 1955, 220); Душею чути — відчувати. [Лицар:] Шкода! Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила, тільки чую, душею чую — їм не відрости (Леся Українка, II, 1951, 217); Заглядати (заглянути) в душу див. заглядати; Закропити душу див. закропити; Западати (запасти) в душу див. западати; Звеселяти (звеселити) душу див. звеселяти; З відкритою душею — щиро, з радістю. Вони зустрічали нас з відкритою душею, з осміхненим лицем (Василь Минко, Намасте.., 1957, 78); Звіряти (звірити) душу див. звіряти; З дорогою (радою) душею — з задоволенням, з приємністю. Щодо об'єму томиків, то справу цю з дорогою душею полишаю Вам (Михайло Коцюбинський, III, 1955, 205); З душею втекти (вирватися і т. ін.) — залишитися живим. От гостював, — насилу з душею вирвався! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 225); З (від) душі — дуже щиро, від усього серця. Чорнявую з душі люблю, На біляву залицяюся, А з рудою-препоганою Хіба піду розпрощаюся! (Українські народні ліричні пісні, 1958, 211); Андрій Іванов підійшов до студентки Драгомирецької і від душі потис їй руку (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 58); З душі верне див. вернути 1; Кривити душею — бути нещирим, лицемірити. У листах до Марини писав [Андрій] чисту правду, бо взагалі кривити душею не вмів (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 156); Лізти в душу див. лізти; Мати (зоставатися, бути) за душею — мати яку-небудь власність, кошти і т. ін. — Чи має що за душею її батько? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 315); Не йде на душу — не хочеться їсти, робити що-небудь. Зранку Василь пішов у школу, жде — не дождеться його Параска; їжа їй не йде на душу (Панас Мирний, IV, 1955, 116); Видно було, що погода гнітить його і робота не йде на душу (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 103); Не мати за душею — не мати нічого, ніякої власності, коштів. Помітивши до себе увагу, старий скупо посміхнувся: — То й гроша не мав за душею, а тепер двадцятип'ятитисячником став (Петро Панч, Синів.., 1959, 6); Ні за цапову (пухлу) душу — даром, марно; ні за що. — Найдужчі у світі — ви? Невже ні за цапову душу Вам [до мишей] тура віддать свого мушу? (Іван Нехода, Казки.., 1958, 96); — Ну, думаю, пропадеш ти, Панасе, ні за цапову душу (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 8); [Залітайко:] Ех і становище. Гірше за губернаторське.. Погибну я ні за пухлу душу (Іван Микитенко, I, 1957, 292); Плювати (наплювати) в душу — ображати кого-небудь, торкаючись найдорожчого, заповітного. — Так, але за що він мені наплював у душу? — пригадав він розмову з Кузем (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 32); По душі дерти див. дерти; Скільки душа забажає (захоче і т. ін.) — досхочу, вволю; без обмеження; Чого душа забажає (захоче, запрагне і т. ін.) — хто-небудь має можливість задовольнити всі бажання і прагнення, хто-небудь не має обмежень ні в чому. Живе Федір у дворі, як у бога за пазухою. Все йому є, чого душа забажає (Панас Мирний, IV, 1965, 230); Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину (Леся Українка, I, 1951, 368).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 445.

Коментарі (0)