в означеннях
Тлумачення, значення слова «душити»:

ДУШИТИ, душу, душиш, недок., перех. і без додатка.

1. Умертвляти кого-небудь, здавлюючи горло і насильно припиняючи дихання. Хвилювався дорогою Семен. — Піду і задушу його, як гадину!.. Але душити було нікого... Семен не застав брата дома (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 127); Козак Мусій Половець збив свого супротивника з ніг, повалив на землю і почав душити (Олександр Довженко, I, 1958, 233);  * У порівняннях. Батько репетує страшно, хрипло й надсадно, немовби його хтось душить (Юрій Смолич, II, 1958, 16);
//  Спричиняти фізичний біль, незручність здавлюванням, натискуванням. Під пахвою держить гуску, а пальцями душить її за ніс, мабуть, щоб не кричала (Нечуй-Левицький, III, 1956, 268); Лежати було легко, тіло розм'якло, тільки маузер душив під груди (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 167);
//  Налягати, натискувати на кого-небудь або один на одного. [Когут:] А на мосту... людей і підвід — цілий ярмарок! Кричать, товпляться, душать один одного (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 134);  * У порівняннях. Для неї все здавалось, що в хаті чогось тісно, неначе її душать стіни, душить стеля (Нечуй-Левицький, II, 1956, 292).
 Душити в обіймах кого — міцно, гаряче обнімати кого-небудь. Коли мати почала душити його в своїх обіймах, згадав [Доря] одразу, що се його день (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 373).

2. Фізично знищувати кого-, що-небудь. — Душать її [сарану], знищують там, де застануть (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 173);  * Образно. Голод душить їх [жінок], а вони не здаються (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 559).

3. перен. Жорстоко пригноблювати, придушувати кого-небудь. Казарма в Росії була часто-густо гірша від усякої тюрми; ніде так не душили і не гнобили особи, як у казармі.. (Ленін, 10, 1949, 36); Вони [Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка] жили й творили в той час, коли самодержавство душило народ, тримало його в темряві без шкіл (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 21);
//  Заважати розвиткові, ростові, прогресуванню чого-небудь. Царський уряд душив національну культуру українського народу (Радянська Україна, 25.I 1948, 4); Писарев викриває надзвичайно реакційну роль католицької релігії, яка душила усе живе в науці і житті (Наука і життя, 12, 1958, 51).

4. Неприємно діяти на органи дихання, ускладнювати процес дихання. Бряжчала посуда, шкварчав шашлик, душив усіх пил (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 125); Дарма, що дим задухою тебе душить, — все це ніщо, коли рядом з тобою зірками сяють крізь дим дівочі закохані оченята... (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 6);
//  Підступати до горла, не давати можливості вільно дихати (про кашель, сміх і т. ін.). Уткне [Мотря] ниць у подушку своє лице, — кашель підступить під горло, лоскоче, душить... (Панас Мирний, II, 1954, 211); Сашко ледве стримувався, його душив сміх (Олесь Донченко, II, 1956, 431);
//  безос. А мене наче душить у хаті — тільки дихаю, як вирвуся у пущу (Марко Вовчок, VI, 1956, 337); — Пити!.. — простогнав Горлечко. — Важко мені… душить… (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 40);
//  перен., розм. Не давати можливості проявлятися, затримувати в собі, затамовувати. Молив [Олексій], щоб вона виплакала своє горе.., щоб не душила своєї журби (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 357); Вона не пам'ятає, скільки, душачи ридання, простояла над Григорієм (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 261);
//  перен. Діяти гнітюче, створювати важкий настрій, мучити. Щось важке лягає на серці і душить його, як те каміння (Нечуй-Левицький, II, 1956, 383); Її душило велике лихо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 273); Ночами його душили кошмари (Іван Микитенко, II, 1957, 496).

5. перен., розм. Надмірно берегти, приховувати що-небудь. Батьки в поповичів народ все скупенький, що душать копійчину (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 94).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 448.

Коментарі (0)