в означеннях
Тлумачення, значення слова «дутик»:

ДУ́ТИК, а, чол., розм.

1. Предмет з порожниною усередині, паповненою повітрям; надутий предмет. Фурман смикнув віжками, рисак рвонув з місця, фаетон аж підкинуло — м'яко, на товстих «дутиках» — і він швидко покотив угору (Юрій Смолич, V, 1959, 129).

2. Людина з повним, пухнатим обличчям. Кусали її [бджоли] і тим робили часом з любенького личенька невіть що: з одного боку глянь — Мелася, її щічки, її вічко, а з другого боку глянь — якийсь дутик... (Марко Вовчок, I, 1955, 340).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 442.

Коментарі (0)