в означеннях
Тлумачення, значення слова «дужка»:

ДУ́ЖКА, и, жін.

1. Зменш. до дуга 1. До округлого, мов чаша, острівця хилився обведений срібною дужкою молодик (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 466); Все се стоїть у мене перед очима, і навіть панна Апеля ось тут стискає долонями голову та повертає до мене гострі дужки плечей (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 261).

2. Ручка чи яка-небудь інша частина предмета, що має форму дуги. Щось переливається, і дзвенить відро залізною дужкою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 416); До нього [ставка] було далеченько, і тому кожне цебро несли по двоє, просунувши під дужку палицю (Олесь Донченко, V, 1957, 212); Колись Іван Юхимович, обгорнувши дужку двопудової гирі рушником, брав той рушник у зуби (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 395).

3. Один із парних розділових знаків у вигляді вертикальної заокругленої чи фігурної риски. Додати тільки в дужках маю: Нема найгидшої брехні, Що склав наклепник, раб чорнила, А світська чернь благословила (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 99);
//  Один із парних математичних знаків такої ж форми. Розкриваючи дужки, перед якими стоїть знак +, ми не повинні змінювати знаки всередині дужок (Кисельов, Алгебра, I, 1956, 49); Він почав диктувати мені приклад, у якому були круглі й квадратні дужки (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 31).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 433.

Коментарі (0)