ДВА́ДЦЯТЕРО, тьох, числ. кільк. Збірн. до двадцять. — Ти щаслива і вродлива, будеш жити сімдесят років, будеш мати двадцятеро дітей кучерявих (Нечуй-Левицький, III, 1956, 79); У хвіртку пара за парою ввійшли двадцятеро хлопців і двадцятеро дівчат (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 57).