ДВАНА́ДЦЯТЕРО, тьох, числ. кільк. Збірн. до дванадцять. Іду я та й угляділа під лопухом дванадцятеро курячих яєць (Нечуй-Левицький, III, 1956, 283); Має дочок він для нас Аж дванадцятеро враз (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 35).
ДВАНА́ДЦЯТЕРО, тьох, числ. кільк. Збірн. до дванадцять. Іду я та й угляділа під лопухом дванадцятеро курячих яєць (Нечуй-Левицький, III, 1956, 283); Має дочок він для нас Аж дванадцятеро враз (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 35).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 216.