Словник української мови

ДВЕ́РІ, ей, мн. Отвір у стіні для входу і виходу. Радій він — плете, Не думає про те, Що ясла будуть на півхати — Такі, що й в двері не пропхати (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 219);  * Образно. Казали люди — сюди [в тюрму] двері широкі, а відціля — вузька щілинка (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 91);
//  Стулка, що закриває отвір — вхід і вихід. Заскрипіли рано двері У великій хаті (Тарас Шевченко, II, 1953, 130); — Ач, як будови помурували!… які двері, вікна повставляли… всього тебе, як у воді, видної — [думав Грицько] (Панас Мирний, II, 1954, 72); Ключ у дверях задзвенів (Максим Рильський, I, 1946, 116).
♦ Двері в що, куди — шлях, вихід до чого-небудь, кудись. [Валя:] Я заздрю нашим пілотам... вони ідуть в стратосферу. Їм дано слухати пульс вічності.. [Стьопа:] Дев'яносто тисяч пульсів, Терентію Йосиповичу, це двері в нашу стратосферу (Олександр Корнійчук, I, 1955, 90); Жити мов (як, немов і т. ін.) у бога за дверима див. жити; Ломитися (вломитися) у відчинені (відкриті) двері, книжн. — твердити, доводити те, що вже всім відоме, чого ніхто не заперечує. Доводити, що наша радянська інтелігенція в абсолютній більшості — плоть від плоті народної, значить ломитися у відчинені двері (Радянське літературознавство, 4, 1963, 6); — Ти, Нерчин, просто ломишся у відкриті двері (Натан Рибак, Час, 1960, 764); Не в ті двері піти (потрапити і т. ін.) — не те сказати, зробити і т. ін. Лагідніший тон намісника знов збудив деяку надію. Та бідолаха [Калинович] знов не в ті двері попався (Іван Франко, VI, 1951, 358); Показувати (показати) [на] двері кому — наказувати вийти, залишити приміщення; проганяти. Друга б на її місці давно йому [чоловікові] на двері показала, раз він такий... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 372).