ДВІРЦЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до дворець 1. Будучи
при дворці, Радищев спостерігав усі мерзоти двірцевого
життя (Вісник АН УРСР, 8, 1949, 8); В Царському Селі
влітку алеєю двірцевого парку прогулювався молодий
цар (Олександр Довженко, I, 1958, 395).
▲ Двірцевий переворот — насильницька зміна
монарха силами придворних кіл, без участі народу.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 219.