ДВОЛІ́ТНІЙ, я, є. Те саме, що дворічний. Приголубили люди її, сиротину, дволітню Галинку... (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 187); Вуса лишились сірі, з сивиною, товсті, гострі на кінцях, немов роги дволітнього бузівка (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 164).