ДВОЛИ́КИЙ, а, е, ДВОЛИ́ЦИЙ, я, є.
1. Який має два лиця.
2. перен. Те саме, що дволичний.
Дволикий Янус — підступна людина, дворушник
(за ім'ям староримського бога, якого зображували з
двома обличчями, зверненими в протилежні боки).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 223.