ДВОМІ́СНИЙ, а, е. Зробл. на два місця. Ось їдальня з двомісним троном феодала та його дружини, з дошками на високих козлах замість столів (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 184); Вперше на київському треку будуть проведені змагання на тандемах — двомісних велосипедах (Вечірній Київ, 3.X 1957, 1).