ДВОЗМІ́ННИЙ, а, е. Який здійснюється у дві зміни.
Ми запровадили двозмінну роботу доярок (Колгоспник України,
4, 1957, 4);
// Який виконується протягом двох змін.
Він зобов'язався за одну зміну виконувати двозмінне
виробниче завдання (Радянська Україна, 26.III 1950, 1).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 221.