ДИ́КІСТЬ, кості, жін.
1. Стан за значенням дикий 2. Я пильно Прислухався повіркам людей Освічених, що, мов недобитки Замерклого поганства й дикості, Осталися до наших ще часів (Іван Франко, XIII, 1954, 192).
2. Властивість за значенням дикий 3—5. Сільська краса, чесність, навіть дикість, — все подобалось Ястшембському в Василині (Нечуй-Левицький, II, 1956, 59); [Кай Летіцій:] А в тих країнах варварських і східних уже й самі стихії мов призводять до безміру і дикості в злочинах (Леся Українка, II, 1951, 367).