ДИКТАТУ́РА, и, жін.
1. Необмежена влада пануючого
в державі класу, яка спирається на силу. [Дудар:]
Пролетаріат тебе з пазурів експлуататора вириває,
а ти ще й опинаєшся, питаєш, чому диктатура!
(Іван Микитенко, I, 1957, 64).
▲ Диктатура пролетаріату — державна влада
робітничого класу, який переміг у соціалістичній
революції. Маркс говорив: між капіталізмом і комунізмом
лежить революційна диктатура пролетаріату (Ленін,
28, 1951, 147); Встановивши диктатуру пролетаріату,
Жовтнева революція поставила на чолі нашої великої
держави робітничий клас (Максим Рильський, III, 1956, 144).
2. У стародавньому Римі — повноваження, влада або період влади диктатора.