в означеннях
Тлумачення, значення слова «дикунство»:

ДИКУ́НСТВО, а, сер.

1. Те саме, що дикість 1. ..дикунство — період переважно присвоєння готових продуктів природи.. (Фрідріх Енгельс, Походж. сім'ї.., 1948, 25).

2. перен., зневажл. Аморальна, жорстока поведінка; варварство. — І ось тепер [думає Духнович], на верховинах двадцятого століття, знову цей чорний, смердючий вибух дикунства, канібалізму. Високорозвинута культурна нація раптом породжує армію бандитів, убивць (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 98).

3. перен., зневажл. Відсутність культури в поведінці людини у побуті і праці; відсталість, некультурність. — Поки-то виполіруємо їх дітей!.. Які манери! Яке дикунство! Ой, боже, боже! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 426); — Це дикунство... Там умирає людина! Пустіть лікаря... — Не пустимо, не дозволимо знущатися з віри... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 211).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 276.

Коментарі (1)