в означеннях
Тлумачення, значення слова «дикий»:

ДИ́КИЙ, а, е.

1. Який перебуває у первісному природному стані, живе на волі, не приручений, на відміну від свійського (про тварин). І звір того не зробить дикий, Що ви, б'ючи поклони, З братами дієте... (Тарас Шевченко, II, 1953, 93); В Карпатах і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю,.. видру (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 88);
//  Який росте без втручання людини, некультивований, на відміну від садового, городнього (про рослини). Далі од берега, коло самих хат, ростуть дикі груші та яблуні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 169); Почала рости в лісовій гущавині дика кисличка (Оксана Іваненко, Опов., 1949, 172);
//  Не оброблений рукою людини, не заселений (про місцевість). Зайшли ми дуже далеко, аж до печер самих. А місце дике таке, неоселяне! (Марко Вовчок, I, 1955, 230); На схід від Чернігова — дике поле, печеніги. Зніме князь Оскол свої сторожі по Сейму — от і відкритий печенігам шлях на Київ (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 36);
//  Пустельний, глухий. По обіді блукаю по диких скелях або ловлю з Горьким (з яким я. близько зійшовся) рибу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 361).

2. Який перебуває у стадії первісної культури (про людей). — Той темний, дикий народ, проклятий мною, і тут не давав мені спокою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 259); Навколо ліс, самотні села і люди дикі, мов шипшина (Павло Тичина, I, 1957, 115);
//  у знач. ім. дикий, кого, чол. (мн. дикі, ких). Дикун. Дарка.. протанцювала щось подібне до танцю диких (Леся Українка, III, 1952, 647).

3. Сором'язливий, відлюдкуватий. Деякі сміялися з неї [дівчини], що вона така дика, деякі жаліли її (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 39); Вже до кінця танців Нон не відступавсь від Гашіци.., а дика спочатку дівчина дедалі рахманішала (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 235);
//  Полохливий, неприборканий (про тварин). Дикий, норовистий лошак. Він любить скидати ремінь зі шківа, він нестримно мчить уперед, хід його нерівний, рвучкий (Олесь Донченко, III, 1956, 386).

4. Який важко стримати; нестримний. В серці бідного молдувана надія боролась з жадобою дикої помсти (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215); Велет глянув, подивився, диким реготом залився, наче грім загуркотів (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 153).

5. Який виходить за межі відомого, звичайного; неймовірний, страшний. Великий Жовтень, знищивши ті дикі переслідування, яких зазнавали українська мова й література за царського режиму, відкрив широку дорогу.. художній книжці на Україні (Вітчизна, 5, 1956, 123);
//  Який викликає подив; незвичайний, дивний. — Диким здавалося і не вірилось просто, що так могло бути: журилась [Марія], а через хвилину — сміх (Андрій Головко, II, 1957, 101).
Дикий камінь — усяка тверда гірська порода, перев. сірого кольору. Біля.. дверей лежав порослий мохом дикий камінь (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 146); Дике м'ясо, розм., заст. — хворобливий наріст біля рани, яка довго не загоюється. [Марусяк:] А як там рана?.. Дике м'ясо Не показалось? (Іван Франко, IX, 1952, 311).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 274.

Коментарі (0)