ДИЛЕТА́НТ, а, чол. Той, хто займається наукою або
мистецтвом, не маючи спеціальної підготовки,
систематичних знань; аматор. Я так недавно почав писати
(хоч маю 38 роки), і отак небагато написав (бо
займаюся літературою, як дилетант), що мені не
трудно буде перелічити всі мої праці (Михайло Коцюбинський, III,
1956, 195);
// Той, хто поверхово займається чим-небудь.
Автор в опануванні наукового матеріалу повинен бути
не дилетантом, а знавцем (Юрій Смолич, VI, 1959, 34).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 276.