Словник української мови

ДИЛЕТА́НТ, а, чол. Той, хто займається наукою або мистецтвом, не маючи спеціальної підготовки, систематичних знань; аматор. Я так недавно почав писати (хоч маю 38 роки), і отак небагато написав (бо займаюся літературою, як дилетант), що мені не трудно буде перелічити всі мої праці (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 195);
//  Той, хто поверхово займається чим-небудь. Автор в опануванні наукового матеріалу повинен бути не дилетантом, а знавцем (Юрій Смолич, VI, 1959, 34).