ДИЛИ́НА, и, жін., зах. Груба дошка; брус, балка. Дрібчасті перебої скрипки та басолі літали понад людьми і виривалися з клуні вкупі з промінням осіннього пообіднього сонця, що стріляло крізь стіну, де була вийнята одна дилина (Леся Українка, III, 1952, 670).