в означеннях
Тлумачення, значення слова «димовий»:

ДИМОВИ́Й, а, е.

1. Прикм. до дим 1. Ковбаси можна коптити у димовій трубі печі (Українські страви, 1957, 76); Між високими вербами було видно два високі димові стовпи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 88); Живий Донбас встає у клекоті роботи, І Криворіжжя знов у хмарі димовій (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 65);
//  Здатний утворювати густий дим. Забезпечимо вивезення і розкидання в садах і виноградниках димових матеріалів для боротьби з весняними заморозками (Радянська Україна, 16.I 1954, 2);
//  у знач. ім. димове, вого, сер. Те саме, що подимне. Сива жінка на майдані плаче, Бо беруть димове й по воляче (Андрій Малишко, Звенигора, 1955, 299).

2. перен. Те саме, що газовий 2. — Я приїду [до батьків] пишно та красно, а ти ще краще, — сивою паровицею (бо там усе сиві воли..), у намітках димових, із любим чоловіком (Марко Вовчок, I, 1955, 62).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 278.

Коментарі (0)