в означеннях
Тлумачення, значення слова «димити»:

ДИМИТИ і ДИМІТИ, млю, миш; мн. димлять; недок. Виділяти, випускати дим. Лежать села, як купи гною на панському полі, а над ними димлять сахарні й гуральні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 55); Вдалині, там, де очищали поля від картоплиння, диміло багаття (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 178);
//  Погано горіти, виділяючи багато диму. Димить каганець — мідна гільза з-під міни... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 235);
//  перев. чим. Випускати дим при курінні. Хлопці в новеньких козирках [картузах].. димлять цигарками (Степан Васильченко, I, 1959, 375);
//  перен. Виділяти пару. Андрій розігнув спину і застромив лопату. Він зігрівся, димів парою, неначе комин (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 33); Між столиками бігали жваві офіціантки, балансуючи великими підносами, на яких диміли тарілки з борщем (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 257); Шестерня виблискує обточеними боками. Синювата, гаряча, що аж димить, залізна стружка падав Федорові під ноги (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 233).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 277.

Коментарі (0)