ДИНА́МІКА, и, жін.
1. Розділ механіки, в якому рух
тіл розглядається у зв'язку з прикладеними до них
силами.
▲ Динаміка механізмів і машин — розділ теорії
механізмів і машин, у якому рух механізму і машини
вивчають, ураховуючи сили, що зумовлюють цей рух.
При дослідах динаміки машин звичайно вважають,
що сили опору їх є цілком визначеними функціями часу
(Доповіді АН УРСР, 1, 1961, 6); Динаміка споруд — розділ
будівельної механіки, у якому розробляються методи
розрахунку споруд та їхніх елементів на міцність,
стійкість і коливання при зовнішніх динамічних
діяннях.
2. чого. Стан руху, хід розвитку, зміни чого-небудь.
Динаміка процесу прокатки нерозривно зв'язана з його
кінематикою (витіканням металу) (Розвиток науки в УРСР.., 1957, 435); Відтворюючи динаміку життя,
письменник подає образи героїв у русі, розкриває їх
еволюцію (Українська література, 9 клас, 1957, 231);
// перен. Рух, дія.
Румунські танці мають своєрідну особливість, так
звану динаміку на одному місці (Народна творчість та етнографія, 3,
1961, 112); Пластична форма групи [«Робітник і
колгоспниця»] сповнена динаміки, поривання, сили,
романтичної піднесеності (Мистецтво, 5, 1962, 25).
3. муз. Сила звучання;
// Розділ з теорії музики, у
якому вивчаються відтінки сили звуку як засіб
музичної виразності.