ДИРКНУТИ, не, док., розм. Однокр. до диркати.
Разів зо три диркнув кулемет (Юрій Збанацький, Крил. гонець,
1953, 40); Два постріли пролунали майже водночас.
Слідом за ними диркнула коротка автоматна черга
(Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 167);
// безос. Десь далеко, в бік
Хортиці, диркнуло з автомата (Яків Баш, Надія, 1960, 372).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 679.