в означеннях
Тлумачення, значення слова «дискант»:

ДИ́СКА́НТ, а, чол.

1. Високий дитячий голос (хлопчиків). Тут, наодинці, ..він завів виспіваним, гнучким.. дискантом (Степан Васильченко, II, 1959, 370); З 11 років він [С. Гулак-Артемовський] уже співав, маючи прекрасний дискант (Максим Рильський, III, 1956, 355);
//  Високий, як у малих хлопчиків, звук. Гриміли баси Кирилового інструмента, заливаючи дріботливими дискантами і розважливими баритонами гірниче селище (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 324).

2. Співак з таким голосом. [Гострохвостий:] Мені здається, що я слухаю найкращих дискантів у концерті у семінарії, як зачую ваш голосок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 499).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 283.

Коментарі (0)