в означеннях
Тлумачення, значення слова «дисидент»:

ДИСИДЕ́НТ, а, чол., заст. Віровідступник. Замість віротерпимості до дисидентів інтереси країни твердо висунули на порядок денний релігійну унію (Іван Ле, Наливайко, 1957, 26).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 283.

Коментарі (0)

ДИСИДЕНТ, а, чол.

1. В країнах Західної Європи — особа, релігійні погляди якої розходяться з догматами панівної церкви. Замість віротерпимості до дисидентів інтереси країни твердо висунули на порядок денний релігійну унію (Іван Ле, Наливайко, 1957, 26).

2. Відступник.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 679.

Коментарі (0)