в означеннях
Тлумачення, значення слова «дитя»:

ДИТЯ́, яти, сер. Зменш.-пестл. до дитина. — Щоб часом якого лиха там з ним не скоїлося. Дитя ж воно ще (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 395); — Спасибі батькові й матері, що своє дитя рано будили і доброму ділу навчили (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 72); [Річард:] Ні, не здіймається рука на тебе [статую], дитя моєї розпачі і туги (Леся Українка, III, 1952, 122); О, що за даль ясна, що за цвітінь чудова, Співучий Києве, дитя живих століть! (Максим Рильський, I, 1956, 158);  * У порівняннях. Марія.. стрепенулась. Пригорнулась, Неначе злякане дитя, до Йосипа свого старого (Тарас Шевченко, II, 1953, 309).
Дитя природи — про людину, близьку до природи, без культурних навиків. — Ще перед двома роками був, можна сказати, дикун, дитя природи, а нині в жаднім салоні не повстидається (Іван Франко, III, 1950, 226).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 288.

Коментарі (0)