ДИТЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до дитина і діти1. Мені
здалося, що несподівано вернулись мої давні дитячі
літа (Нечуй-Левицький, II, 1956, 402); Дитячий сміх розноситься
в садах (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 81); * У порівняннях.
Веселий, ніби дитячий, сміх розтулив тітчині вуста
й розлігся по хаті разом з дядьковим сміхом (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 464);
// Признач. для дітей. Казку сю я хотіла
послать в Галичину в дитячий журнал, якщо вдасться
мені добре ця проба, то писатиму більш (Леся Українка, V,
1950, 18); Радянська дитяча література —
багатонаціональна література (Літературна газета, 9.III 1950, 4);
// у знач. ім. дитяча, чої, жін. Кімната для дітей. Там,
у дитячій, не світилося, але відблиски заграв кидали
крізь вікно широку смугу червонуватого світла (Юрій Смолич,
II, 1958, 33).
Дитячий будинок — навчально-виховний заклад з
інтернатом для дітей, які не мають батьків. Нарешті
вони опинилися на подвір'ї дитячого будинку (Петро Панч,
Ерік.., 1950, 66); Дитяча консультація —
лікувально-профілактична установа для дітей. Об'єднані дитячі
та жіночі консультації були [у 1940 році] не тільки
в усіх містах, але й у кожному районному центрі і
деяких.. селах (Матеріали охор. здоров'я.., 1957, 124);
Дитяче містечко — позашкільний виховний заклад,
який організовує дозвілля і виховання дітей; Дитячий
садок — установа, в якій здійснюється догляд і
виховання дітей дошкільного віку (після трьох років).
Щоранку батько одвозив Полінку в дитячий садок, а
ввечері, після роботи забирав її додому (Павло Автомонов, Щастя..,
1959, 6); Дитячі ясла — установа, в якій здійснюється
догляд і виховання дітей до трьох років. На кожній
рудні є дитячі ясла (Петро Панч, Синів.., 1959, 10).
2. Власт. дитині; такий, як у дитини. Через стрічки
було видно тонкий, рівний, як стріла, ще дитячий стан
[Описі] (Нечуй-Левицький, III, 1956, 17); Дитячою щирістю
переконливо звучали її слова (Іван Ле, Опов. та нариси,
1950, 320);
// перен., ірон. Не такий, як у серйозної,
дорослої людини; незрілий, наївний. На дитячий
розум перейшов (Номис, 1864, № 6248);
// у знач. ім.
дитяче, чого, сер. Власт. дитині, характерне для її
поведінки і т. ін. В ній було ще багато дитячого, вона
хвилювалась і червоніла (Іван Микитенко, II, 1957, 362).
♦ Дитяча хвороба чого — про недоліки, характерні
для початкового періоду розвитку чого-небудь. На
початку 30-х років Горький справедливо вказав на таку
дитячу хворобу літератури, як схильність декого з
письменників, як він писав, «форсити образами»
(Шамота, Талант і народ, 1958, 33).