в означеннях
Тлумачення, значення слова «дитинча»:

ДИТИНЧА́, ати, сер.

1. Зменш.-пестл. до дитина 1. [Русалка:] Дитинчата-Потерчата, засвітіте каганчата! (Леся Українка, III, 1952, 218); Так дитинча мале всміхається в колисці, коли над ним пливуть якісь неясні сни (Володимир Сосюра, I, 1957, 290).

2. перен. Маля тварини. Сарна відчула, що попереду в засідці нишкне людина, і тому зупинилася, сподіваючись, що дитинча зробить те саме, але козеня не звертало на матір ніякісінької уваги (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 36).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 288.

Коментарі (0)