в означеннях
Тлумачення, значення слова «дивно»:

ДИВНО. Присл. до дивний. Якось він дивно прозивався, але ми називали його «Йойна з трьома бородами» (Іван Франко, IV, 1950, 10); Не беріть мені за зле, коли я у Львові поводилась дивно і проявляла видиму байдужність до того, що повинно інтересувати мене (Леся Українка, V, 1956, 354); Станеш на краєчку Шевченкової гори і перед очима розстилаються дивно гарні картини за Дніпро, вгору і вниз по Дніпру (Нечуй-Левицький, II, 1956, 384);
//  у знач. присудк. сл. — Як ми зайшли сюди, тобі не знати. Нам дивніше, що ви сюди заїхали, бо давно вже не було тут і ноги людської (Степан Васильченко, II, 1959, 424); Адже це уже не дивно, що ми твердо, супротивно, владно устаєм.. всім пригнобленим і бідним руку подаєм! (Павло Тичина, I, 1957, 167).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 272.

Коментарі (0)