в означеннях
Тлумачення, значення слова «дивовижний»:

ДИВОВИ́ЖНИЙ, а, е.

1. Який викликає здивування; дивний (у 1 знач.). Біле павутиння.. гойдалось од найменшого руху повітря й кидало дивовижні тіні при жовтому світлі одинокої ліхтарні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 353); Найбільш дивовижним, у житті бобрів є спорудження ними гребель на річках (Наука і життя, 8, 1959, 35).

2. Який не має рівних, подібних собі; надзвичайний. Багатство тематики, різноманітність жанрів і віршованих форм його [І. Франка] поетичних творів воістину дивовижні (Максим Рильський, III, 1955, 117); Чутка про мандрівних акробатів облетіла слободу з дивовижною швидкістю (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 128);
//  Дуже гарний; чудовий, чарівний. Незабаром Турбай мимоволі піддався гіпнозові дивовижної краси (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 85).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 273.

Коментарі (0)