ДИВИТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. дивляться; недок.
1. куди, на кого — що, в що. Спрямовувати погляд,
прагнучи побачити кого-, що-небудь. Марта стояла
якраз передо мною і дивилася кудись далеко, між
дерева у садок, задумалась (Марко Вовчок, VI, 1956, 239); Матюїха
довго й пильно дивився йому в обличчя, а потім
одійшов на крок (Андрій Головко, III, 1957, 146); * Образно.
— Співає соловей, неначе у садочку, А серед ночі, в тихий
час, Тут мавочки гуляють у таночку, І ясний місяць
дивиться на нас (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 146);
// без додатка.
Бути з розплющеними очима; мати змогу бачити.
Бреше та й дивиться, хоч би очі заплющив (Номис,
1864, № 6946); Погляд, мов хто туманом заснував.
Він і дивився і нічого не бачив (Панас Мирний, I, 1954, 278);
[Рената (подає воду.. і помагає Люцієві очутити
Нартала):] Вже дивиться. Либонь йому вже легше...
(Леся Українка, II, 1951, 429);
// Про очі. Очі неначе
побільшали і дивились кудись далеко, минаючи дерева (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 36); Його сині очі, подібні до Настиних,
дивились прихильно і щиро в очі дівчині (Леся Українка, III, 1952,
582); Дитячі очі... Ось вони дивляться на вас, іскряться
безмежною цікавістю (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 26);
// Підглядати, заглядати туди, де є щось цікаве,
приховане і т. ін. — Вийду я з хати та з-за дверей і дивлюсь,
а воно й водить оченятами — шукає мене! (Марко Вовчок,
I, 1955, 65); Вийшла далі мати на двір, під калину,
з-за пшенички дивиться давай (Архип Тесленко, Вибр., 1950,
101);
// розм. Намагатися знайти очима кого-,
що-небудь. [Ганна:] Ти осьдечки, а я тебе в церкві
дивлюся (Марко Кропивницький, II, 1958, 20);
// у що. Спостерігати за
чим-небудь за допомогою оптичного приладу. Все незнайомі
люди.. пильно обдивлялись водокачку і в якусь трубку
на триніжку — на неї дивилися (Андрій Головко, II, 1957,
169); * Образно. Тюпцем круг неї [землі] лисий місяць
Беззубо дивиться в монокль (Павло Тичина, I, 1957, 121);
// наказ. сп. дивись! (перев. скорочено: див.).
Уживається як знак посилання в тексті.
♦ Бісом дивитися див. біс; Вовком дивитися див.
вовк; Дивитися в зуби див. зуб; Дивитися в корінь
див. корінь; Дивитися в очі (у вічі) див. око; Дивитися
в рот див. рот; Дивитися за собою — те саме, що
Стежити за собою (див. стежити). — І за собою дивись.
Он, глянь, розпатлалася, одна коса розплелася
(Антон Хижняк, Тамара, 1959, 92); Дивитися згори вниз див.
згори: Дивитися зи́зом див. зиз; Дивитися іншими
очима див. око; Дивитися крізь пальці див. палець;
Дивитися нема на що — про щось незначне, мізерне;
Дивитися правді в очі (у вічі) див. око; Дивитися смерті
(небезпеці) в очі (у вічі) див. око; Дивлячись як;
Дивлячись де; Дивлячись коли; Дивлячись який і т. ін. —
в залежності від того, як (де, коли, який і т. ін.);
Зашморгом дивитися див. зашморг: Куди дивиться
хто — чому не звертає уваги, не турбується хто-небудь
про когось, щось. — Така багачка, вродлива, а
покохала, такого убогого?.. Та куди ж батько та, мати
дивилися?.. (Панас Мирний, II, 1954, 251); Куди очі
дивляться див. око.
2. перен. Звертатися думками до кого-, чого-небудь,
кудись. Упевнено дивляться радянські люди в своє
світле майбутнє, упевнено йдуть вони до нових перемог
(Радянська Україна, 13.IX 1950, 1); * Образно. Сміло дивимось
у даль, Наші сили свіжі (Терень Масенко, Побратими, 1950, 8);
// на кого — що і без додатка. Робити що-небудь
предметом своєї уваги; спостерігати. — Як облатався
[Серединський], обшився, став на панка схожий, тоді
почав до мене підступати.. Потім дивлюсь, — вже і
втиривсь у мою хату! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 123); Дивлячись
на своє життя, він звав його не безщасним і не
бездольним, але трудним — собачим, — часом приходилося
гибіти і на дощі і на холоді (Панас Мирний, I, 1954, 150);
// Звертати увагу, зважати на кого-, що-небудь. — Не
дуже на те дивись, що розказують (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
233); — Ви не дивіться на те, що вона [дівчина] такою
дурненькою виглядає, такою нещасною, о-о! Це..
іродове кодло, найлютіший ворог людський! (Панас Мирний,
I, 1954, 47);
// Брати приклад з кого-небудь. А также
всі його [царя Латипа] підданці Носили латані галанці,
Дивившись на свого царя (Іван Котляревський, I, 1952, 164);
// Виявляти зацікавлення, інтерес до кого-, чого-небудь.
Значення столичних виборів величезне. Вся Росія
дивиться тепер на Петербург (Ленін, 12, 1949, 1);
На наш народ, на нашу культуру дивиться світ (Олександр Корнійчук,
Разом із життям, 1950, 90).
3. на що, перен. Мати певну точку зору на що-небудь,
ставитись певним чином. [Печариця:] Там [в
університеті] усе багаті люди вчаться, що ласо змалку
їли та багато поводилися, — от через те вони так і
на світ дивляться (Панас Мирний, V, 1955, 146); —
Мовчали б краще, колего,.. та не дратували пана Тиховича
своїм легкодумством. Адже ви знаєте, як він поважно
дивиться на свою місію... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 197);
Гайовий (а його підтримала більшість, в тому числі і Федір
Іванович) дивився на це [пропозицію] інакше (Андрій Головко,
II, 1957, 430);
// Вважати ким-, чим-небудь; приймати
за когось, щось. На відліку від інших шляхетських
авторів Боплан дивився на козаків, передусім, як на
трудову верству, а вже потім, як на вояків (Український історичний журнал,
1, 1960, 113); — Тільки нехай не дивиться на нього
Мотузка отак, мов перед ним гад який сидить
(Андрій Головко, II, 1957, 164);
// розм. Розцінювати, сприймати
яким-небудь чином.
4. за ким—чим або з спол. щоб. Наглядати за ким-, чим-небудь, піклуватися про кого-, що-небудь. — Я за тобою не примічаю, не дивись і ти за мною (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 405); — Брате, Якове! вона [жінка] тут буде... при батькові, при тобі. Дивися ти за нею... гляди її... (Панас Мирний, IV, 1955, 51); — Швидко нас знову в кухні забрали: матір дивитись за дробиною, і мене з нею... (Панас Мирний, II, 1954, 289).
5. розм. Виявляти нерішучість, розгубленість або байдужість, безсторонність до кого-, чого-небудь. [Неофіт-раб:] Учили ви мене любити ближніх, так научіть мене їх боронити, а не дивитись, опустивши руки, як в рабстві тяжкім браття погибають (Леся Українка, II, 1951, 237); [Аркадій:] Мене схилили, зламали, а ти спокійно дивишся... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 141).
6. Оглядати, розглядати кого-, що-небудь з метою
ознайомлення. Громада.. рушила на ведмедів дивитись,
що цигани навели в село (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 262);
Вихваливши ту кімнату, що ми з хлопчиком собі найняли,
хазяйки повели дивитись, показували столову [їдальню]
(Марко Вовчок, I, 1955, 373); Їде чернець у Вишгород На Київ
дивитись, Та посидіть на пригорі, Та хоч пожуритись
(Тарас Шевченко, II, 1953, 37);
// Розглядати себе; видивлятися.
Я вскочила в покої та давай дивитись з Катериною в
дзеркало (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260);
// Проглядаючи,
знайомитися із змістом чого-небудь. Усюди був [чужий] і все
робив, що хтів; дивився в книжку, сам робив книжки,
і шив, і чай варив (Леся Українка, I, 1951, 402); — А папи?
Адже вони дивляться у письмо, знають, що гріх, як на
світі треба жити по правді, не те, що я — темний
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 97);
// Бути глядачем у театрі, брати
участь у перегляді вистави і т. ін. Мама їздила в
Харків на «Різдвяну ніч» дивиться (Леся Українка, V, 1956, 6);
Наша нова, лялькова справа примушувала їздити в
театр, дивитися там постановки (Моє життя в мнет..
1955, 23);
// рідко. Оглядати з метою встановлення
чого-небудь. Вчора дивились моє серце і замалювали його
в рентгенівському кабінеті. Велике (Михайло Коцюбинський, III, 1956,
454).
7. на що, у що, перен. Бути повернутим,
виходити куди-небудь. Двоє вікон від вулиці, двоє
дивляться на порожнє, поросле рідким споришем і пирієм
подвір'я (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 6); Жіночий монастир
Дивиться віконцем на пустир (Платон Воронько, Драгі..,
1959, 91);
// Бути скерованим, спрямованим
куди-небудь. Ось водокачки силует мов лине в неба шати...
Гармата дивиться вперед, і ми біля гармати (Володимир Сосюра,
Близька далина, 1960, 72); Лежало нас серок один.
Всі мушки [гвинтівок] дивились у дріт (Юрій Яновський,
V, 1959, 74).
8. перен., рідко. Мати який-небудь вигляд, виглядати як-небудь. Такий робітник, що невесело дивиться, може собі робити й найліпше, але для господаря його робота не має ціни (Іван Франко, III, 1950, 127).
9. наказ. сп. дивись!, дивіться!; у знач. вигукового слова: а) виражає зауваження, застереження, погрозу. — Дивись, Івасю, не одходь, братику; я зараз вернусь (Марко Вовчок, I, 1955, 38); — Лисичко, їж, їж, та дивися, Дрібнили кістками, бува, не вдавися (Іван Франко, XIII, 1954, 264); — Ти тілько мені будеш що казати учителеві, то — дивись! — І, показуючи кулак, шпарко замахнувся [хлопчик] ним (Панас Мирний, I, 1954, 327); б) виражає здивування, подив, докір, обурення. [Молодий грек:] Піфагорейці? Се вже ти збрехала, сі чисті люди, хоч кого спитайся! [Жінка:] Дивись ти! — «Чисті»! — Я хіба нечиста? (Леся Українка, II, 1951, 521); От який характер виявився в цього Котова! Зовні такий непоказний, ..а дивись ти, який колючий! (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 281).
10. наказ. сп. дивись!, розм., у знач. вставн. сл. Можливо. Без коней їздять [люди], — ще колись І не такеє диво буде: От-от — дивись — На місяць злізуть панувати (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 102); Так воно часом здається, що вже нема виходу, а воно, дивись, і знайдеться зовсім несподівано (Леся Українка, V, 1956, 163).
11. 1 ос. теп. ч. дивлюсь, дивимось, у знач. вставн. сл. Помічаю, помічаємо; бачу, бачите. Мій парубок, дивлюсь, ніби почав приставати (Марко Вовчок, I, 1955, 70).