Словник української мови

ДЖЕРЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до джерело 1;
//  Який виходить з джерела. В криничках, у струменях, утворених джерельною водою, виділяється багато вуглекислого газу (Геологія України, 1959, 678); Побували там у горах, де серед дикого каміння, розпеченого сонцем,.. з щілин дзюрчав джерельний струмок води (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 86);
//  Власт. джерелу; прохолодний, освіжаючий. Світить з блакиті сонце, зеленіють гори, джерельною свіжістю дихає вода (Олесь Гончар, I, 1954, 538);  * Образно. Щоб сили для пісень джерельної набрати, я серцем до землі донецької тулюсь (Володимир Сосюра, Так ніхто.., 1960, 33).