ДЖЕРЕЛО́, а, сер.
1. Потік води, що утворюється
внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі. В місцях,
де долини рік або балок прорізають водовмісні верстви,
підземні води виходять на поверхню і утворюють
джерела або природні криниці (Курс загальної геології, 1947, 126);
З-під коріння липи било джерело погожої води (Іван Франко,
VI, 1951, 33); * Образно. Біля джерел молочних рік,
що починаються на сотнях і тисячах молочно-товарних
ферм наших колгоспів та радгоспів, стоїть багато
людей (Радянська Україна, 29.XI 1960, 1); * У порівняннях. Забурчало
по селу, мов у джерелі: «Як то можна!.. щоб вільна
козачка за кріпака оддавалась!» (Марко Вовчок, I, 1955, 22).
♦ Бити джерелом — активно, бурхливо
виявлятися. Народна ініціатива, що джерелом б'є у наших
колгоспників, подолає всі труднощі (Василь Кучер, Засвітились вогні,
1947, 29).
2. чого, перен. Те, що дає початок чому-небудь, звідки
постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне
начало, Єдине, — але зате і непереможне, — джерело
сили робітничого руху, це — свідомість робітників і
широта їх боротьби (Ленін, 20, 1950, 333); Соціалізм
назавжди покінчив з пануванням приватної власності
на засоби виробництва, цим джерелом розколу
суспільства на ворогуючі класи (Програма КПРС, 1961, 12);
// Про того або те, від кого або звідки довідуються про
що-небудь. Про сю річ [справи видавництва] .. я хотіла
б знати дещо докладніше з місцевих джерел (Леся Українка,
V, 1956, 98); Поява чужої людини була не тільки
приємною зустріччю: це було єдине джерело новин (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 16).
3. спец. Писемна пам'ятка, документ, на основі якого будується наукове дослідження. Давні джерела завжди змішували кіммерійців з скіфами (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 114).