в означеннях
Тлумачення, значення слова «джгут»:

ДЖГУТ, рідко ЖГУТ, а, чол.

1. Туго скручений у вигляді канату шматок тканини, пучок соломи і т. ін.; скрутень. Я йшов поруч з хурою, тримаючись за перев'язану жгутом, тріснуту голоблю (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 58);  * Образно. Густо, немов гадюки, обвили його [будинок] чорні джгути дикого винограду (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 23);
//  у знач. присл. джгутом. У вигляді канату. Грушевський закручував бороду джгутом і щосили сіпав цей скрутень, наче замірявся геть вискубти волосся з підборіддя (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 98); Скрутивши рушник джгутом і обплутавши ним руки, Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 7).

2. Еластична гумова трубка, бинт або інші подібні предмети, якими перев'язують кінцівки для припинення кровотечі. — Я саме накладала джгут головстаршині, щоб кров'ю не зійшов, і в цей час мене сіконув з автомата фашист (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 259).

3. заст. Картярська гра. Тут інші журавля скакали, А хто од дудочки потів, І в хрещика і в горюдуба, Не раз доходило до чуба, Як загулялися в джгута (Іван Котляревський, I, 1952, 77); Під каретами, позасвічувавши ліхтарі, грають кучери.. у трилисника, або в джгута (Панас Мирний, II, 1954, 99).

4. тільки мн., заст. Сплетені мішурні шнури на форменому одягу. Поміж людьми заблищали цинові ґудзики, зарябіли джгути, .. до халабуди мерщій побрався часний пристав [пристав часті] (Панас Мирний, III, 1954, 264).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 261.

Коментарі (0)