в означеннях
Тлумачення, значення слова «дзвінок»:

ДЗВІНОК, нка, чол.

1. Зменш. до дзвін 1. Він, дійшовши до своєї квартири, з усієї сили потяг за ручку дзвінка, котрий несамовито задзвонив (Панас Мирний, III, 1954, 275);  * Образно. Роман.. і справді бачить, як по землі дріботять маленькі чоботята, а над ними колишеться дзвінок червоної спіднички (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 479);
//  Прилад для подавання звукових сигналів, що нагадують звуки цього предмета. Електричні дзвінки для подавання звукових сигналів встановлюють майже в кожній квартирі (Монтаж і ремонт.. електрообладнання, 1956, 210).

2. Звукові сигнали, звуки, що подаються, видаються цими предметами. Він усе сподівався чогось лихого. Ураз — дзвінок. Макар Іванович так і жахнувся, так і затремтів увесь (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 163); Дзвінок почувся — тож люд увесь поволі повернув до зали (Павло Тичина, I, 1946, 256);  * У порівняннях. Звуки пісні, мов дзвінок, тужливо лісом пронеслись (Іван Франко, XIII, 1954, 37).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 265.

Коментарі (0)