ДЗИ́ҐА, и, жін.
1. Дитяча іграшка у вигляді круга або кулі на осі, яка при швидкому обертанні утримується у вертикальному положенні. Це [коливання Місяця] щось на зразок тих коливань, яких зазнає вісь дитячої дзиґи (Наука і життя, 11, 1968, 10); * Образно. «А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиґи, фиглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам втямки..» (Іван Котляревський, I, 1952, 242); * У порівняннях. Лице суворе [у Мотрі], очі в якійсь задумі, а сама вертлява, як дзиґа (Степан Васильченко, II, 1959, 266).
2. перен. Швидка в рухах, вертлява людина. — От дзиґа! дзиґа і є! — сказав Василь, геть одходячи і любуючись на Олександрові викрутаси (Панас Мирний, IV, 1955, 127).