в означеннях
Тлумачення, значення слова «е»:

Е 1, невідм., сер. Шоста літера українського алфавіту на позначення голосного звука «є».

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 451.

Коментарі (0)

Е 2, виг.

1. Уживається при вираженні незгоди з чиїми-небудь словами чи діями. — Що візьмеш, небого? За рік, чи як? — А що дасте. — Е, ні! треба знати, Треба, дочко, лічить плату, Зароблену плату (Тарас Шевченко, I, 1951, 315); Він [Яків] постояв трохи й знов шмигнув: — Е, ні, постій! — тут і я за ним (Марко Вовчок, I, 1955, 74).

2. Уживається при вираженні незадоволення, досади, вагання, недовір'я і т. ін. [Галина:] Ану, хто кого перегонить? [Дмитро:] Давай! [Галина:] Е, в тебе ноги довгі (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 231); — Е! — зажурилась Оксанка, — нема вже телятка, немає; нащо було його різать? (Павло Тичина, I, 1957, 260).

3. Уживається при вираженні переборювання сумнівів, заперечення, рішучості і т. ін. — Е, якось воно буде... Зимою можна хурманкою заробити якого карбованця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 125).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 451.

Коментарі (0)