ЕФІ́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ефір. Плава місяць
в синім морі, Зорі іскряться дрібні У далекому
просторі, У ефірній глибині (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 199);
// Який має в своєму складі ефір (у 4 знач.). Рідше при
операціях застосовували ефірний наркоз (Матеріали.. охорони здоров'я.., 1957, 148).
▲ Ефірна олія — летка масляниста рідина з приємним
запахом, яка міститься в деяких рослинах і
використовується в промисловості та медицині. Цілі поля
троянд під Бахчисараєм, з яких добувають запашну ефірну
олію, стоять пусті й одинокі. По їх плантаціях
пройшов уже не один танк (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 329).
2. книжн. Надзвичайно легкий. Ефірна балерина; Ефірне плаття.
3. перен. Безтілесний, неземний. Дівчина була таки досить солідного складу, проте чогось справляла враження ефірної особи, ніжної, як травинка (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 231).