ЕГОЦЕНТРИ́ЗМ, у, чол., книжн.
1. Суб'єктивно-ідеалістичний філософський та етичний принцип, за яким індивідуум, особистість вважається центром всесвіту. Відкидаючи цинічний індивідуалізм і егоцентризм співців декадансу, він [П. Тичина] високо підносив ідею життєвого горіння в ім'я гуманістичних ідеалів (Поезія і революція, 1956, 15); Засобами фантастики оригінально розвінчується злочинницька сутність філософії індивідуалізму, егоцентризму в трагедії українського радянського драматурга О. Левади «Фауст і смерть» (Радянське літературознавство, 3, 1964, 127).
2. Негативна, хвороблива риса характеру, що полягає в крайньому індивідуалізмі, егоїзмі.