в означеннях
Тлумачення, значення слова «екватор»:

ЕКВА́ТОР, а, чол., геогр. Уявна лінія, що проходить навколо земної кулі на рівній віддалі від обох полюсів і ділить її на Північну та Південну півкулі. По обидві сторони від екватора, між азіатським і австралійським материками, розкинулася найбільша в світі острівна країна Індонезія (Наука і життя, 7, 1958, 51); За нами давно вже лишився Північний тропік, а десь перед полуднем капітан корабля сповістив по радіо, що ми перетинаємо екватор (Любомир Дмитерко, Там, до сяс... 1957, 41).
Магнітний екватор, фіз. — уявна замкнена лінія на земній поверхні, що сполучає точки, в яких вертикальна складова напруженості магнітного поля Землі і магнітне нахилення дорівнюють нулю. Ізокліни, де магнітна стрілка [компаса] лежить горизонтально, або нахилення її дорівнює 0°, мають назву магнітного екватора (Курс загальної геології, 1947, 23); Небесний екватор, астр. — велике коло небесної сфери, що являє переріз сфери площиною, перпендикулярною до осі світу. Площина, що перпендикулярна до осі світу і проходить через центр небесної сфери, називається площиною небесного екватора, а лінія перетину її з небесною сферою — небесним екватором (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 19).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 455.

Коментарі (0)