в означеннях
Тлумачення, значення слова «екзекутор»:

ЕКЗЕКУ́ТОР, а, чол.

1. У царській Росії — чиновник, який відав господарськими справами і наглядом за зовнішнім порядком у якій-небудь державній установі. Екзекутор зігнувся і переступив поріг, за ним увійшов присяжний, а відтак Сівчук (Марко Черемшина, Тв., 1960, 56).

2. заст. Той, хто здійснював екзекуцію (у 1 знач.) або керував нею. На землі корчився підліток-підпасич під жорстокою рукою екзекутора — літнього селянина, що під кожний удар приказував щось люто й загрозливо (Юрій Смолич, I, 1958, 53).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 456.

Коментарі (0)