ЕЛЕ́КТРИК, а, чол., розм. Фахівець з електротехніки;
електротехнік. Електрик твердою рукою включає
рубильник (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 50);
// Той, хто
працює в галузі електротехніки, в електропромисловості,
вивчав електрику.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 467.
ЕЛЕКТРИ́К, невідм., прикм. Голубий або синій з сірим полиском.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 467.