в означеннях
Тлумачення, значення слова «ельф»:

ЕЛЬФ, а, чол., Е́ЛЬФА, и, жін. У старогерманській міфології — доброзичливий дух природи, який нібито жив у повітрі, землі, горах і т. ін. — Ти казала, що в кожній квітці живе маленький ельф або ельфа, що вони щоночі виходять з квіток і грають, танцюють, співають (Леся Українка, III, 1952, 487); Ельфи веселі водять беззвучні танки і росу п'ють з похилених квіток (Гнат Хоткевич, II, 1966, 305);  * У порівняннях. Яка ти була тоді гарна! Мов ельфа, уквітчана росою... (Леся Українка, III, 1952, 682).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 475.

Коментарі (0)