ЕМІГРА́ЦІЯ, і, жін.
1. Переселення із своєї батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами. — Одно зостається — або в сіті до павука, або еміграція до Бразілії (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 37); — Він-то і підбивав людей записуватися на еміграцію. От і послухались його і подалися з Марією у чужі землі (Натан Рибак, Час, 1960, 88).
2. Перебування за межами батьківщини внаслідок такого переселення. В еміграції Ілліч, як і раніше, організовано працював, уважно вдивлявся в кожну дрібницю, ..умів дивитися правді у вічі, якою б гіркою вона не була (Вечірній Київ, 1.X 1968, 2); Ходив [канадець] по селі і чванився тим, що з шістьох односельчан, які з латками поїхали в еміграцію, він один повернувся з грішми (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 7).
3. Збірн. до емігрант. Відмовившись від політичної боротьби, не зв'язуючись ні з якими запроданцями, яких було дуже багато серед жовто-блакитної еміграції, Олесь з ненавистю засуджував войовниче політиканство українських буржуазних націоналістів (Радянське літературознавство, 1, 1958, 100).